Пнівський замок

З підніжжя Страгори добре видно, як в стороні від міста Надвірна самотньо стоїть сірий масив будов - найвідоміша з усіх місцевих пам'ятка, завдяки якій, доречно зауважити, і зародилося саме місто. Це - Пнівський замокнув. Час спорудження замку йде в сиву старовину, замокнув - свідок багатьох історичних подій. Подібні будівлі почали виникати в період приходу в занепад (поступового) і розколу Галицько-волинського князівства, яке, розорене численними монголо-татарськими ордами, вже не могло відновити своєї минулої могутності. Цим і скористалися польські феодали, що в XIV столітті, незважаючи на запеклу відсіч місцевих жителів, захоплюють Галичину.

Шляхом будівництва своїх оборонних твердинь, місця для спорудження яких, вибиралися самим ретельним чином, завойовники намагалися за всяку ціну залишитися і закріпитися в цих місцях. Більше того, польські королі щедро роздавали галицькі землі своїм васалам. Так, в 70-х роках XVI століття Владислав Опольський за прихильність польській короні і вірну службу дарує привілею на володіння значною частиною Покуття аж до берегів Чорної (Надвірнянської) Бистриці феодальному роду угорського походження Куропатвов, який для розміщення своєї влади в цьому куточку Прикарпаття і зводить замок, який вже пізніше став відомий як Пнівський. Отже в XVI столітті замокнув вже був.

Замок побудований в тому місці, де карпатські хребти усе більш виклинюються в передгір'я, недалеко від Страгори. Страгору з її двома вершинами добре видно здалека (ця піднесеність в ті часи служила орієнтиром). Повз гору, а можливо, і через її двоголову вершину, проходив старий торговий шлях (частина добре відомого - транскарпатського), який далі, уздовж річок через гори тягнувся на Закарпатті і в Угорщину. Таким чином, замок надійно прикривав собою вхід в гори. Подорожуючі і купці, проїжджаючи в обидві сторони, просто так минути замок вже не могли - тут була улаштована митниця, яка приносила значні прибутки магнатам і своїм вдалим розташуванням привертала увагу сільських жителів і ремісників до самого міста (вони засновували своє поселення поруч). Так само селилися тут і слуги, яким не знайшлося місця усередині кріпосних стін. Так виникає поселення - нині Надвірна, яка з часом стає значним ремісничим центром.

Населення міста росло з кожним роком і до третьої чверті XVII століття складало майже 1000 жителів (990 чоловік). Місце для Пнівського замку вибиралося також із-за наявності запасів і можливостей здобичі будівельних матеріалів, способів і шляхів їх доставки, а також, що було найголовнішим - наявність робочої сили. Замок зводився в основному руками підневільних сільських жителів великого старого села Пнів (звідси і назва замку - Пнівкий), яке існувало вже на той час (перша згадка про існування села відноситься до 1842 року).

Пнівський замок - велика, добре спланована і продумана фортифікаційна споруда, яка до будівництва Станіславської твердині (1662г.) була найбільшою на території Прикарпаття. Замок розташований на природній піднесеності, поверненою західною стороною до річки Бистриці Надвірнянської. Замок будували з великих тесаних брил гірського сірого каменю; для внутрішніх сторін стін використовували також червону цеглину. Стіни замку зводилися, передусім, як масивні і неприступні - завтовшки до 1,8м. Всього стін налічувалося п'ять - замокнув в плані п'ятикутний і укріплений вежами, розміщеними по усьому периметру зовнішніх стін. Веж п'ять, усі вони відрізняються по своїй висоті, формі і призначенню. Кутових веж чотири: кругла - східна, північна і південна - шестигранні, на захід дивиться напівкругла. На стику східної і південної стін - трикутний виступ з двома ярусами бійниць. Бійниці розташовані також і уздовж усіх стін і у вежах.